Вчитель – логопед

Друк

 

Василенко Наталія Михайлівна

вчитель – логопед логопедичного пункту № 8

Управління освіти Полтавського міськвиконкому

Полтавської міської ради

Зона обслуговування: ПДНЗ № 17, 12, 60, ЗОШ № 19

Освіта: Вища, ПДПУ ім. В.Г.Короленка, 2003рік

Спеціальність за дипломом: Вихователь дітей дошкільного віку,

дефектолог, логопед

Стаж роботи на посаді вчителя - логопеда: 15 років

Атестація: 2015 рік: присвоєна к/к «спеціаліст вищої категорії»

Курси підвищення кваліфікації: 2015 рік ПОІППО ім.В.М.Остроградського

 

Нагороди:

 

Графік роботи

Логопедичного пункту № 8

на 2016 – 2017 навчальний рік

 

Понеділок

10.00 -14.00

ПДНЗ № 60

Вівторок

10.00 -14.00

ПДНЗ № 17

Середа

10.00 -14.00

ЗОШ № 19

Четвер

10.00 -14.00

ПДНЗ № 12

П’ятниця

12.00 – 14.00

ЗОШ № 19

 

 

Завдання логопедичної роботи в ПДНЗ  (ясла-садок) № 17 з дітьми дошкільного віку, що мають недоліки мовленнєвого розвитку:

 

Форми роботи:

 

Логопедична скарбничка для батьків

Багато дітей в силу свого віку ще не знають, наскільки важливо для них навчитися правильно говорити, але батьки повинні розуміти, що навіть найменше порушення звуковимови може негативно вплинути на подальший розвиток дитини. Чому?

По-перше, в багатьох дітей у зв'язку з недоліками мовлення виникають психологічні проблеми – дитина соромиться свого мовлення, намагається менше говорити – і, як наслідок, вона стає більш замкнутою, нетовариською.

По-друге, порушення звуковимови в дошкільному віці є першою сходинкою до проблем в навчанні читання і письма в школі (виникають, так звані, дислексія - порушення читання та дисграфія – порушення письма).

І, нарешті, по-третє, мовлення – це один з найголовніших засобів пізнання світу, а тому погано розвинене мовлення буде перешкоджати повноцінному розвитку особистості.


Розвиток мовлення дитини починається від самого народження. Навички правильного мовлення дитина набуває в сім’ї. Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини має велике значення для всього її подальшого життя.
Мовленню необхідно вчити, перш за все, шляхом особистого прикладу. Дитина повинна чути правильне, чітке мовлення, бажано, щоб батько і мати розмовляли з малюком на одній, на рідній мові. Дуже важливим є те, що саме, та в якому вигляді сприймає слух дитини в ранньому та молодшому віці, в найбільш сприятливі роки її життя.

Вікові особливості мовленнєвого розвитку дитини

1-2 місяці: Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”. З 3-4 міс. повертається на голос дорослого. З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні. В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віці з’являються перші слова.

Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини тощо. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).

До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

Поради батькам

Допомога в мовленнєвому розвитку дитини

Термін появи першого слова у дітей має великий діапазон. Не варто програмувати свою дитину на промовляння першого слова, фрази у чітко визначені вами терміни. Ще гірше, коли успіхи своєї дитини ви порівнюєте з мовленнєвим розвитком чужого однолітка, а то й меншого на кілька місяців. Це не трагедія, що інший такий балакучий. Справа в тому, що він – інший. Процес появи першого слова, фрази – індивідуальний, неповторний, темпи збагачення словника та терміни оволодіння ним у кожної дитини різний..

Дитина потребує визнання своїх мовленнєвих успіхів та схвалення їх усмішкою, дотиком, обіймами, оплесками, приємними словами. Не скупіться на такі прояви почуттів!

До уваги батьків, діти яких відвідують заняття з логопедом!
Пам 'ятайте!

  1. Дитина має бути готовою до роботи, тому що її свідоме бажання виправити звуки має велике значення.
  2. При виправленні певного звуку не звертайте увагу на інші спотворені звуки.
  3. Матеріал має відпрацьовуватися послідовно, а не вибірково. Пропуски окремих етапів роботи впливають на якість виправлення вад мовлення.
  4. Перехід від одного етапу до наступного відбувається тільки при засвоєнні попереднього матеріалу.
  5. Кожний виправлений звук необхідно відразу вводити в розмовно-побутове мовлення.
  6. Дитина повинна займатися щоденно по 15-20 хвилин, при можливості 2 рази на день, виконувати завдання перед дзеркалом, працювати як над новим, так і попереднім завданням.
  7. Активно допомагайте дитині і вимагайте від неї виконання завдань.

 

ДО УВАГИ БАТЬКІВ!
АРТИКУЛЯЦІЙНА ГІМНАСТИКА

Мета артикуляційної гімнастики – розвиток рухливості органів мовленнєвого апарату, відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів необхідних для правильної вимови звуків.
Артикуляційну гімнастику бажано проводити щоденно, відводячи на неї від 5 до 15 хвилин, в залежності від віку дитини. Не перевантажуйте дитину, не вимагайте від неї виконання всіх вправ під час одного заняття.
Перед початком роботи Вам необхідно показати дитині вправу та пояснити її виконання. Для того, щоб дитини проявила цікавість до артикуляційної гімнастики, її слід проводити в ігрові формі.

Наприклад: “Язичок живе у своєму будиночку – ротику. Як і в будь-якому будинку у ньому теж є свої дверцята – це губи і зуби. Подивись, як я можу відчиняти і зачиняти дверцята у своєму будиночку, а тепер спробуй ти. Язичок дуже веселий і любить перетворюватися на різні речі (вправи “Лопаточка”, “Чашечка”, “Голочка”, “Трубочка”, “Гірка”). А ще він, як і всі діти любить гратися - гойдатися на гойдалці вгору-вниз, вгору - вниз (вправа “Гойдалка”), грати в хованки (вправи “Змійка”, “Годинник”). Та, мабуть, як і ти він великий ласун, любить поласувати чимось смачненьким (Вправа “Смачне варення”). А як швидко він вміє скакати на конячці (Вправа “Конячка”)!” 
Виконувати артикуляційну гімнастику слід перед дзеркалом, щоб дитина бачила і Ваше обличчя і своє, та могла контролювати виконання вправ. 
Частіше хваліть дитину, викликайте позитивний настрій при виконанні артикуляційної гімнастики. Ні в якому разі не сваріть дитину, якщо у неї щось не виходить, або виходить не вірно, це може призвести до того, що дитина взагалі відмовиться виконувати вправи. Звичайно, спочатку дитині буде важко, але через деякий час Ви помітите, що рухи стали вже менш напруженими та чіткими.

 

ВПРАВИ:

1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.
2. „Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.
3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.
4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.
5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с. 
6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.
7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів. 
8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.
9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.
10. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.
11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.
12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.
13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.

Матеріал взято з інтернет ресурсу  УКРАЇНСЬКИЙ ЛОГОПЕДИЧНИЙ САЙТ   http://www.logopedia.com.ua

 

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

«ПРИЧИНИ ЗАПІЗНІЛОЇ ПОЯВИ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ»


Терміни появи першого слова мають великий діапазон. Не варто програмувати свою дитину на виникнення першого слова, фрази у чітко визначені вами терміни. Ще гірше, коли успіхи вашої дитини порівнюються з мовленнєвим розвитком чужого однолітка, а то й мен­шого на кілька місяців. То не трагедія, що інший такий балакучий. Справа в тому, що він - інший...

Процес появи першого слова, фрази - індивідуальний, неповторний, темпи збагачення словника та терміни оволодіння ним різні. Є приклади, коли дитина ще до року промовляє більше десяти слів. Інші приклади: на третьому році життя - жодного слова. Це на тлі нор­мального інтелектуального, зокрема, та психічного розвитку взагалі.

За даними наукових досліджень, мінімальний словник дітей віком 1 рік 3 міс. становив 4 слова, а максимальний – 232. Всі діти нормально розвивалися.

У 2-3 роки, коли дитина не промовляє жодного слова - намагайтеся їй допомогти. Це неможливо без визначення причин тривалого мовчання та способів їх подолання. Придивіть­ся до дитини, їй третій рік і ви весь цей час були поруч. Яка з цих причин, на вашу думку, не дозволяє дитині заговорити?

 

ПРИЧИНИ ЗАПІЗНІЛОЇ ПОЯВИ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ:

Домінування процесу розуміння мовлення пригнічує процес активної мовленнєвої діяль­ності. Дитина здатна показати, вказати поглядом, поворотом голови безліч речей, про які її запитують, виконати інструкції, вказівки дорослих. Дорослий очікує появи перших слів, пок-ладаючись на те, що дитина їх розуміє, та вважаючи зайвим створення ситуацій предметної співпраці. Коли дитина активна в інших життєвих проявах, з цікавістю і розумінням слухає дорослого, то врешті-решт вона заговорить. Це, ймовірніше за все, буде "прорив" мовленнє­вої активності, що вас приємно здивує.

Етап оволодіння дитиною словами-назвами тривалий час залишається у незмінному стані. Дорослі користуються прийомом називання предметів, об'єктів, які викликають інтерес дитини, або таким чином знайомлять з ними. Пояснення їх властивостей, показ дій з ними відсутні. Методи розповідання, бесіди, читання літературних творів, спільні ігри не домінують.

Батьки вважають, що прояви любові забезпечать повноцінний мовленнєвий розвиток і вживають слова-пестощі на означення свого ставлення до дитини протягом перших 1,5 - 2років, тоді як емоційне спілкування (як вид діяльності) має домінувати значно коротший відрізок часу.

Великий арсенал іграшок, який постійно поповнюється, захоплює дитину. Вона задовольняється маніпулюванням з іграшками, предметами, емоційно реагує на дії з ними, проявляючи звукову активність. Задовольняються і дорослі, вважаю­чи, що дитина вже здатна сама себе забавити.

Виникнення "дитячих" слів є процесом закономірним. Дитина ще не здатна вимовити слово так, як воно звучить в устах дорослого. Причина тому - ще недостат­ня розвиненість м'язів артикуляційного апарату, що призводить до спотворення, заміни, пропусків звуків. Дитячий варіант слова викликає розчулення, здивуван­ня, захоплення дорослих, і вони, щоб подовжити свій емоційний стан, чи викликати подібний у знайомих, родичів, вживають те слово й у своєму мовленні. Таким чином, у дитини з'являється спотворений зразок для наслідування і не виникає потреби в удосконаленні звуковимови.

Зчитуючи жести, звукокомплекси, міміку дитини, батьки розуміють їх і миттєво задовольняють потреби, що виникли. Необхідність докладання мовленнєвих зу­силь не актуалізується. Перебуваючи тимчасово з іншими дорослими, дитина, крім безпорадності, зазнає емоційного дискомфорту (роздратування, плаксивість,
пригнічення).

Дорослі здійснюють переважно догляд за дитиною, а спілкуванню з нею не надають потрібного значення і часу. Голосові реакції дитини залишаються без уваги і без відповіді, стимул до їхньої активізації та розвитку відсутній. Дити­на не має іншого шляху навчитися говорити, як тільки наслідувати мовлення дорослих.

ПЕРЕГЛЯНУТИ ФОТОГАЛЕРЕЮ